На Житомирщині екс-чиновника визнали невинуватим у вимаганні $35 тис. хабара
Суд з другого разу виправдав колишнього голову Володарсько-Волинської районної ради за недоведеністю в його діях складу злочину.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 22 лютого.
У 2013 році до голови райради звернувся директор ТОВ «Ера-Полісся» для отримання спеціального дозволу на користування надрами родовища габро «Рудня Шляхова». За версією обвинувачення, за позитивне рішення у представника компанії вимагали 35 тис. доларів і гроші були передані двома траншами. У заяві до правоохоронних органів написано, що голова райради жестами рук натякав на передачі хабара.
В суді обвинувачений вину не визнав та повідомив, що грошей не вимагав і кримінальна справа проти нього сфабрикована, а підприємець сам пропонував допомогу району, пропонував 5 тис. доларів, а він хотів йому допомоги, але в законний спосіб. Крім того, до його повноважень не входить прийняття рішень самостійно, ці всі питання вирішуються на сесіях рад, а він міг лише скористатись своїм авторитетом серед депутатів для позитивного вирішення питання.
Суд вважає, що пред’явлене обвинувачення не підтверджується доказами. Зокрема, відсутні ухвали слідчого судді про дозвіл на НСРД, ці рішення були знищені ще 21 лютого 2014. Але справа до суду для розгляду по суті надійшла ще 29 січня 2014, у прокурорів була можливість і обов’язок розсекретити ці ухвали та надати стороні захисту та етапі закінчення досудового розслідування.
Читайте также: Эдему Бекирову стало плохо в «суде»
Решту доказів, а саме протоколи обшуку в кабінеті і будинку підозрюваного та експертизи грошових коштів, суд також визнав недопустимими, оскільки вони здобуті завдяки інформації, отриманій у результаті істотного порушення прав та свобод людини, зокрема за наслідками проведення НСРД.
Депутати районної ради свідчили, що їх ні про що не просили, грошей вони не отримували, рішення прийняли позитивне і це була звичайна сесія та звичайне питання.
Суд дійшов висновку про недостатність зібраних доказів для підтвердження вини, оскільки лише самі по собі показання одного свідка (заявника) не є достатніми.
Прокурор стверджував, що при розгляді справи іншим складом суду обвинувачений визнавав себе винним та ініціював угоду про визнання винуватості. Але суд вважає, що це не може бути використане як доказ вини.
Справа розглядалася судом повторно. У листопаді 2014 чоловіка визнали винним і засудили до 4 років позбавлення волі, але звільнили від відбуття покарання з іспитовим терміном. Суд виключив вимагання в діях обвинуваченого і перекваліфікував його дії з ч.4 ст.368 КК на ч.2 ст.369-2 КК. При цьому обвинувачений вину повністю визнавав, але говорив, що грошей не вимагав, оскільки заявник сам натякав, що віддячить, і вони тільки узгодили вартість таких послуг. Заявник повідомив, що був згідний на передачу грошей, тому що не був впевнений, що отримає необхідне рішення.
Однак у 2015 році апеляційний суд цей вирок скасував у зв’язку з відсутністю технічних записів чотирьох судових засідань і скерував справу на новий розгляд. Скаргу на вирок подавав прокурор, який зазначив, що суд неправильно застосував кримінальний закон в частині перекваліфікації. Прокурор доводив, що обвинувачений вчинив дії саме за ч.3 ст.368 КК. І саме з такою кваліфікацією свою вину визнавав обвинувачений і неодноразово заявляв письмові клопотання про укладення з прокурором угоди про визнання винуватості. Адвокати ж просили вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу злочину.
