Виключення росії з ООН є нині дуже важливим питанням. Росія 24.02.2022 розпочала повномасштабну війну проти України й тим самим порушила головні принципи ООН. Мир та безпека держав під загрозою. Як член ООН країна-агресор не дотримується принципів і правил організації. Тому не має права бути членом організації, яка була створена з метою підтримання миру та безпеки між державами. Перспективи та наслідки виключення росії з ООН досліджувала Валерія Тарнашинська, студентка ІІІ курсу спеціальності «міжнародне право» Київського університету імені Бориса Грінченка.
Для того, щоб виключити росію з ООН потрібно набрати більше половини голосів усіх держав-членів організації, що на жаль ще зробити не вдалось. Багато держав зберігають нейтралітет для того, як вони це пояснюють, щоб була можливість домовитися мирно та не провокувати росію.
Виключення з ООН — ізоляція від цивілізованого світу
Можливе виключення росії з ООН призведе до повної ізоляції агресора від цивілізованого світу. Наразі її вже виключили з Ради ООН з прав людини, оскільки росія порушила усі права людини, скоївши тяжкі злочини на території України. росія вже другий рік трирічної каденції є членом ради, що складається з 47 членів. Хоча ця рада не може приймати юридично обов’язкових рішень, але вода надсилають важливі політичні повідомлення та має право санкціонувати розслідування.
Так, у четвер, 7 квітня, на засіданні Генасамблеї ООН за ухвалення відповідної резолюції проголосували 93 країни. Проти були 24 країни та ще 58 утрималися. Таким чином право членства росії в РПЛ було призупинено через грубі та систематичні порушення прав людини.
Резолюція називається “Зупинення прав російської федерації, пов’язаних із членством у Раді ООН з прав людини” , а голосування за нею відбулося на підставі іншого документа – резолюції Генеральної Асамблеї, на основі якої буда створена в 2006 році Рада ООН з прав людини. У ній, зокрема, йдеться про те, що «Генеральна Асамблея більшістю у дві третини голосів присутніх та беруть участь у голосуванні членів може призупинити членство в Раді будь-якого члена Ради, який вчиняє грубі та систематичні порушення прав людини».
Виступаючи перед голосуванням, Постійний представник України в ООН Сергій Кислиця заявив, що призупинення членства РПЛ, який «грубо порушує права людини, це обов’язок, а не вибір».
Однак рішення не було одноголосним. Венесула не підтримала резолюцію, вважаючи, що без російської федерації нереально буде домогтися мирової угоди. Представник Казахстану сказав, що показання щодо масових вбивств у Бучі на Київщині «потребують самостійного розслідування». Також перед голосуванням посол Китаю в ООН Чжан Цзюнь зауважив, що держава голосуватиме проти резолюції. За позицією Китаю, призупинення членства рф може призвести до ґрунтовних наслідків. Китай закликає всі сторони працювати спільно в одному напрямку, щоб створити можливості для миру і перспективи для переговорів. Китай і надалі відстоюватиме неупереджену позицію і відіграватиме відповідальну та конструктивну роль.
Чи є росія членом ООН?
Водночас фокус дискусії постійно відводять від ключового питання: а на якій правовій підставі росія є членом ООН? Тим більше постійним членом Радбезу ООН? Кожен бажаючий може відкрити статут Організації Об’єднаних Націй і на власні очі пересвідчитись, що легітимність росії як постійного члена Радбезу викликає великі сумніви.
Так, у ст. 23 Статуту ООН зазначено: «Рада безпеки складається з п’ятнадцяти членів організації. Китайська республіка, Союз радянських соціалістичних республік, Об’єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені штати Америки є постійними членами Ради безпеки».
То яким чином росія зайняла місце СРСР в ООН?
Статут організації вимагає, щоб вступ будь-якої держави в ООН здійснюється на підставі постанови Генеральної асамблеї за рекомендацією Ради безпеки ООН. Після розпаду СРСР усі колишні радянські республіки (крім України та Білорусі, які були засновниками ООН) мали пройти цю процедуру, щоб приєднатися до ООН. Виявляється, росія стала членом ООН в обхід цієї процедури.
Річ у тім, що у грудні 1991 року президент Росії Борис Єльцин просто повідомив Генсека ООН, що росія буде продовжувати членство СРСР у цій організації, в тому числі у Раді безпеки, спираючись на відповідне рішення глав держав СНД.
Чи можна виключити росію з організації, членом якої вона не є?
Чи можна тепер позбавити росію представництва у найголовнішій інституції світу, яка відповідає за міжнародний мир і безпеку? Безумовно, це буде непросто здійснити. Однак у міжнародній практиці вже був успішний прецедент, який має стимулювати наших дипломатів до більш активних дій.
Йдеться про справді революційну резолюцію Генеральної асамблеї ООН 2758, ухвалену ще у 1971 році «Відновлення законних прав Китайської народної республіки». Резолюцією було виключено Китайську республіку (контролює острів Тайвань після перемоги комуністів у китайській громадянській війні) з ООН та позбавлено її місця постійного члена Ради безпеки. Звичайно, передувала цьому тривала та потужна дипломатична робота КНР, якій вдалося заручитися підтримкою більшості країн світу.
Українські дипломати цілком могли б взяти на озброєння досвід китайських колег та ініціювати припинення членства росії в ООН, внісши відповідний проект резолюції на розгляд Генеральної асамблеї.
Які саме аргументи може використати при цьому Україна?
По-перше, вже згадане порушення процедури прийому членів організації. Так, згідно з п. 2 ст. 4 Статуту ООН, прийом будь-якої держави в члени організації здійснюється постановою Генеральної асамблеї за рекомендацією Ради безпеки. Про жодне правонаступництво (як у випадку РФ та СРСР) у статуті не йдеться. Відтак, повідомлення росією генерального секретаря щодо продовження членства СРСР в ООН суперечить процедурі вступу країни до ООН відповідно до Статуту організації.
По-друге, згідно з п. 1 ст. 4 Статуту ООН, держави-члени ООН мають відповідати критерію миролюбності. Наскільки «миролюбною» є російська федерація, ми бачимо на прикладах України та Сирії. Отже, згідно зі ст. 6 Статуту ООН росія може бути виключена з ООН Генеральною асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки ООн, як член організації, що систематично порушує її принципи. (Тут звісно треба розуміти, що Радбез ООН у якому право вето має росія за таку рекомендацію, скоріш за все, не проголосує. Але складно не означає неможливо).
І зрештою, по-третє, згідно із ст. 23-24 Статуту ООН, російська федерація як постійний член Ради безпеки поділяє відповідальність за міжнародний мир і безпеку. Натомість, і свідком цьому є увесь світ, росія виступає головним розпалювачем воєнних настроїв. Саме від її бомб та снарядів гинуть десятки тисяч людей в країнах, у яких вона ось уже котрий рік здійснює агресію. При цьому своє місце у Радбезі ООН росія, замість підтримки справи миру, використовує лише з метою протидії мирному процесу, блокуючи за допомогою права вето всі резолюцій, які мають на меті відновити безпеку в Україні та Сирії.
Російська агресія створила безпрецедентний виклик для української державності.
Водночас це дає Україні можливість максимально задіяти потенціал ООН, щоб спробувати виправити історичну помилку, допущену після розпаду СРСР. Від успіху України у цьому напрямку буде залежати не лише швидше досягнення миру в Україні, повернення окупованих у 2014 році територій Донбасу і анексованого Криму. Фактично Україна має шанс врятувати тисячі життів у різних «гарячих точках» світу, зупинивши агресора, який сьогодні відчуває свою безкарність, користуючись незаслуженим імунітетом, наданим йому Організацією об’єднаних націй.
Наслідками для країни-агресора стане політичний, дипломатичний та економічний занепад. Виключення росії з ООН приведе до:
припинення захисту прав людини з боку ООН, захисту у випадку нападу на росію іншою країною, втрати поваги та підтримки росії.
У російській записці до низки дипломатів зазначається, що підтримка ініціативи щодо виключення росії, утримання чи неучасть у голосуванні буде розцінюватися як «недружній жест».
Отже, головним наслідком для росії стане те, що вона не зможе не тільки розраховувати на підтримку, допомогу чи захист (вони упродовж усього часу росії не були потрібні). Головним досягненням стане позбавлення росії, як основного світового агресора важелів впливу на світовий правопорядок та індульгенції на агресію під видом миру.
